Маловищанка Ірина Нагорянська днями взяла  участь у Чемпіонаті Європи з самбо у місті Новий Сад республіка Сербія у складі збірної України і посіла третє місце. Готували здібну спортсменку до змагань тренери Маловисківського ДЮЦу ''Вись '' (директор депутат міської ради Володимир Кузьмич) Віталій та Леонід Топчії та тренер Донецького університету внутрішніх справ Дмитро Лунгу.

Вітаємо Ірину з гарним виступом на Європейському рівні  і бажаємо рухатись далі і перемагати!

26 квітня 2026 рокув Україні  відзначаються 40-ті роковини аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала найбільшою в історії катастрофою в ядерній енергетиці. Аварія забрала життя тисяч людей і завдала непоправної шкоди екології   не лише України,  а і усієї Європи.

Відтоді в цю дату в Україні щорічно вшановують усіх людей, хто загинув або постраждав від цієї катастрофи, а також ліквідаторів наслідків аварії.

26 квітня 1986 року сталася аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. З різницею у дві секунди відбулися два вибухи на четвертому реакторі. Обвалилася частина будівель, почалася велика пожежа. Величезну кількість радіоактивних речовин було викинуто в атмосферу.

Багатоденну пожежу намагалися загасити сотні пожежників і працівників аварійних служб. Багато з них згодом померли від променевої хвороби. Понад 100 тисяч жителів найближчих населених пунктів було евакуйовано після аварії.

Щоб запобігти подібним аваріям у майбутньому, наприкінці 1986 року четвертий реактор накрили спеціальним "саркофагом",  і Чорнобильську АЕС знову ввели в експлуатацію. У наступні роки через великі пожежі відключили інші три реактори.

Наслідки техногенної катастрофи торкнулися  майже кожної української сім’ї. Значна частина ліквідаторів аварії вже пішла з життя, багато з них борються з тяжкими хворобами, спричиненими в першу чергу радіацією.

Честь і слава, щира вдячність усім тим, хто ціною власного життя, здоров’я захищав нас від чорнобильського атомного лиха.

Сподіваємося, що їхній подвиг не буде забутий нащадками, а нинішнє покоління зробить належні висновки,  щоб не допустити подібної трагедії.

Міський голова                                                       Юрій ГУЛЬДАС

6 квітня 1986 року - день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Тоді,під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції,сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалася хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На долю Білорусі припало близько 60% шкідливих викидів. Від радіаційного забруднення сильно постраждала також і Росія. Потужний циклон переніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії.  

Сьогодні змоменту аварії на Чорнобильській АЕС минає 40 років, але її наслідки і досі обговорює світова наукова спільнота. За визначенням UNSCEAR і ВООЗ, Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій ядерних об’єктів найвищого рівня. Історики ж наголошують на політичній відповідальності комуністичного режиму, який заради ідеологічних інтересів поставив під загрозу життя і здоров’я мільйонів громадян. Через недосконалість конструкції, порушення технології будівництва, використання неякісних будівельних матеріалів подібна техногенна катастрофа стала неминучою. Злочинне приховування владою інформації, з одного боку, поглибило непоправні негативні наслідки аварії, а з іншого - спричинило активізацію екологічного і національно-демократичного рухів, що в кінцевому підсумку призвело до розпаду СРСР.

Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до проблем із громадським здоров’ям та демографією, непоправних економічних, соціальних і гуманітарних наслідків. За екологічними наслідками аварія переросла у планетарну катастрофу: радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи. 

На той час у Радянському Союзі проголосили гласність і відкритість. Однак надзвичайна ситуація на ЧАЕС засвідчила фальшивість гасел. Розуміючи, що екологічна катастрофа такого масштабу матиме негативні наслідки для комуністичного режиму, керівництво СРСР обрало курс на її замовчування, і вся інформація про катастрофу одразу опинилася під ідеологічним контролем КПРС і КГБ.

Чорнобильська трагедія засвідчила неготовність державної верхівки підпорядкувати політичні інтереси гуманістичним цінностям життя і здоров’я людей. Щоб продемонструвати, буцімто ніякої небезпеки радіації немає, партійне керівництво не відмінило першотравневу демонстрацію. На Хрещатик за п’ять днів після аварії вивели сотні тисяч людей, в тому числі-школярів. Наступного дня всі газети рясніли парадними повідомленнями. Тим часом на вкрай обережні поради від міністра охорони здоров’я щодо заходів безпеки спромоглися аж 9 травня!

Українська діаспора після аварії на ЧАЕС виявила високу громадянську позицію та активність. Вона організовувала демонстрації, готувала звернення до урядів західних держав, збирала матеріали про трагедію. Закордонний провід Української головної визвольної ради у вересні 1986 року доклав значних зусиль, аби питання Чорнобиля внести на розгляд ООН. 

Чорнобильська катастрофа стала одним із каталізаторів розпаду СРСР. Спроби Москви приховати правду про її наслідки, недостатні заходи безпеки і допомоги потерпілим похитнули віру в “гуманність” комуністичної ідеї навіть у найлояльніших прихильників. Радянська влада продемонструвала кричущу безвідповідальність за долі людей. 

У післяаварійний період посилилися екологічні та національно-демократичні рухи, передусім в Україні. 26 квітня 1988 року в Києві відбулася перша несанкціонована демонстрація під гаслами: “Геть АЕС з України”, “УКК - за без’ядерну Україну”, “Не хочемо мертвих зон”, “АЕС - на референдум”, “Промисловість, землю, воду - під екологічний контроль”, “Кожному - персональний дозиметр”. У багатьох регіонах, як на сході, так і на заході, люди виходили на акції протесту проти будівництва нових і експлуатації старих атомних електростанцій. Саме навколо проблеми ядерної катастрофи формувалися перші громадські організації, які перетворилися на політичну силу, наприклад, “Зелений світ” і Союз “Чорнобиль”.

.

Російський агресор у 2022 році використав Чорнобильську атомну станцію та об’єкт захисту після катастрофи для здійснення агресії та повномасштабного вторгнення. 24 лютого 2022 року підрозділи окупантів, що висувалися з Республіки Білорусь, увійшли в зону відчуження, захопили об’єкти Чорнобильської АЕС і взяли у заручники персонал станції.

У ніч на 25 лютого з Чорнобиля в напрямку Іванкова висунулася механізована колона противника - до 300 одиниць техніки у напрямку Феневичів, Катюжанки, Димера (Вишгородський напрямок). Техніка військово-транспортних колон противника не мала розпізнавальних знаків, але в їх складі рухалися білі автомобілі (ймовірно, замасковані під ОБСЄ) і цивільні авто, скоріш за все, із десантом або ДРГ.

У березні 2022 року ворог накопичував сили в районі Чорнобильської АЕС, об’єкту “Укриття” та зоні відчуження загалом.

Це мало надзвичайно небезпечні наслідки, зокрема призвело до підвищення загрози радіаційного зараження місцевості, створило передумови для аварійної ситуації на особливо небезпечних об’єктах тощо.

Безграмотні дії російських командирів, що прийняли рішення розташувати особовий склад трьох БТГр у так званому Рудому лісі (ділянка з особливо високим рівнем радіаційного забруднення в районі Чорнобильської АЕС), спричинили масове опромінення особового складу цих підрозділів.

31 березня 2022 року російські війська повністю вийшли з території Чорнобильської АЕС.

Окупанти змусили працівників станції підписати “офіційні” документи, начебто РФ з 24 лютого 2022 року “охороняла” об‘єкт.

Під час виходу військові РФ встигли пограбувати приміщення, викрали техніку та інші цінні речі.

Покидаючи територію станції, окупанти взяли в полон і вивезли у РФ цивільних співробітників ЧАЕС і нацгвардійців, які її охороняли. Дотепер не всі ще повернулися додому.

Сьогодні ми згадуємо їх – тих, хто усвідомлено й жертовно віддав за нас своє життя у ядерному котлі, віддаємо данину світлій пам’яті загиблим рятівникам, це шана усім, хто героїчно пройшов «пекельну зону лиха» і зумів залишитися живим.

Чорнобильська катастрофа – найбільша за всю історію ядерної енергетики. В житті українців Чорнобиль є великою раною болю і втрат. Масштаби лиха та важкість наслідків стали найтяжчими в історії нашої планети. Героїзм ліквідаторів врятував мільйони життів, врятував Світ. Ціною свого життя і здоров’я, під великими дозами опромінення вони зупинили невидимого і дуже підступного ворога. Більше 6 тисяч подолян, одні з перших кинулись на ліквідацію аварії. На жаль, не всі вийшли з того пекла живими, багатьох не стало згодом… Низький уклін захисникам-чорнобильцям, світла пам’ять тим, кого немає з нами.

Сьогодні наш обов’язок – пам’ятати про учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які є прикладом мужності, самовідданості та високого професіоналізму.

За матеріалами Українського інституту національної пам’яті