Під час  предметного тижня загальноосвітнього циклу викладач української мови та літератури ПТУ №16 м.Мала Виска Галина Бевзюк провела урок у поетичній вітальні Володимира Бровченка, що знаходиться у Центральній публічній бібліотеці .

Дійство відбувалося у рамках рубрики «Література рідного краю» і називалося «Поетична вітальня.  Життя і творчість поета-земляка Володимира Бровченка».

Бібліотекар Центральної публічної бібліотеки Оксана Бородулінко провела для здобувачів освіти екскурсію книгозбірнею та розповіла про літературні новинки та книжкові виставки. Під час уроку здобувачі освіти дізналися багато цікавих фактів із життя та творчого шляху відомого поета-земляка, слухали його поезії, переглядали світлини й матеріали з музейної експозиції.

Урок пройшов у теплій, поетичній атмосфері, сповненій любові до рідного слова, краю та його талановитих людей.

Ще деякий час тому повітряна тривога спонукала миттєво реагувати: бігти в укриття, писати рідним, прислухатись до звуків неба... А сьогодні — байдужість, втома, емоційне вигорання. Це — синдром втоми від тривог.

Що це таке? Це стан, коли постійне перебування в режимі стресу виснажує нервову систему. Людина більше не реагує на сигнали небезпеки, не відчуває страху — або навпаки, живе у постійному напруженні. З часом виникає апатія, агресія, безсоння, фізичне виснаження.

Це небезпечно, бо...

ігнорування сигналів тривоги - підвищений ризик для життя;хронічний стрес - послаблення імунітету, серцево-судинні проблеми;втома - погіршення якості рішень у критичний момент.

Чому ми ігноруємо тривоги?

Психологічне виснаження  (військова втома).Ми не можемо жити в режимі надзвичайної ситуації постійно. Людська психіка «вмикає» захисний механізм — заперечення небезпеки, щоб зберегти сили. Це нормально, але небезпечно.

Відсутність реального укриття або зручного доступу до нього.

Чому люди не йдуть в укриття?

не знають, де воно; не довіряють його стану; там брудно, холодно, темно або просто страшно;«все одно не встигну» — звична думка в умовах коротких «прильотів».«Банально» - немає куди йти!Тому що - втомилися бути відповідальними наодинці, зневірилися, що це щось змінить, і тому кожен «виживає як може».

Ефект звикання (звикання до тривоги - втрата рефлексу безпеки).

Коли тривоги часто й без наслідків — спрацьовує правило: «Якщо минулого разу нічого не сталося, то й цього разу нічого не буде».Брак чітких інструкцій та підтримки. Не всі знають, як діяти або що взяти з собою. Людина без опори — не діє.Як упоратись з емоційним виснаженням:      прості кроки, які  допоможуть втримати емоційний баланс:

Не ігноруйте свої відчуття

Визнати, що вам страшно, сумно, важко — це нормально. Емоції не слід «гасити». Ми виснажені — але ми живі. Сказати собі чесно: “Я втомився, мені страшно, я злий. Але я ще можу діяти.» І це — сила.

Не намагатися завжди бути

«радісним», «продуктивним»,«адекватним». Емоції - це сигнали, а не сором. Якщо щось болить - це не слабкість, це чесність.

Плануйте свої дії заздалегідь

Заздалегідь продуманий маршрут доукриття та зібраний «тривожний рюкзак» зменшують паніку. Якщо не пішов в укриття — спробуй хоча б відійти від вікна, сховатися у власному сховищі. Покращіть доступ до безпечного місця.

Встановіть “режим емоційної економії”

Вимикайте новини після 20:00, обмежте перегляд тривожного контенту.

Перевантаження новинами, соцмережами, чужими думками – цеінтоксикація. Психіка не витримує постійної тривожності,  тож влаштовуйте собіінформаційний детокс.Просити про допомогу, якщо вона потрібна. Це ознака не слабкості, а дорослості.Психолог, розмова з другом, рідними або просто можливість виговоритися — важлива частина відновлення.

А загалом - спати, їсти, дихати. Це три стовпи нервової системи. Якщо не працює щось одне - падає все інше. Порушення сну, харчування чи дихання - перші сигнали, що варто зупинитись. Бо найкращий спосіб зберегти психічне здоров’я - забути про його ідеальний образ і просто жити у власному ритмі.

Ваша безпека — це не лише ваша справа. Це безпека ваших рідних, дітей, сусідів.

Якщо ви не йдете в укриття — вас може не стати. І з вами може піти частинка чийогось світу.Головне — не мовчати. І не звикати. Бо байдужість — це теж вірус, який ми здатні зупинити.Кожен сигнал тривоги — це не формальність. Це попередження.І ми маємо зробити вибір:проігнорувати — абозахистити себе, дитину, життя.Ворог хоче, щоб ми втомились. Щоб ми

збайдужіли. Щоб ми втратили пильність.А ми — не дамо. Бо байдужість вбиває. А відповідальність — рятує.Це — для кожного, хто забув, що життя — одне. І воно вартує дій.

Метою заходу було обговорення змін до чинного законодавства у сфері державного нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, зокрема щодо забезпечення законності ухвалених рішень, підвищення рівня правової визначеності у взаємодії між державними органами та органами місцевого самоврядування, створення ефективних механізмів контролю, які не обмежують автономію місцевого самоврядування.

Також під час заходу зазначено на важливості збалансованої взаємодії між центральною владою та громадами, що сприятиме ефективному управлінню територіями, прозорості ухвалення рішень та підвищенню довіри громадян до органів влади.

У слуханнях взяв участь міський голова Маловисківської міської територіальної громади Юрій Гульдас.

Як зазначає керівник гуртка депутат міської ради Олег Крило, діти прийшли до Меморіалу на перерві між заняттями  і власноруч висадили рослини - символ України у пам’ять усіх загиблих воїнів у російсько-українській війні. Сьогодні калина – це символ нескореності українців, їх єдності проти ворога і шани героїзму українських захисників.

Вихованці еколого-натуралістичного гуртка    беруть активну участь у озелененні міста Мала Виска, висаджуючи зелені насадження на Набережній р.Вись та біля приміщення Маловисківської гімназії № 3 імені Григорія Перебийноса, на базі якої працює гурток.