Маловисківська 
13 березня біля Братської могили воїнів, які загинули, захищаючи Україну від нацистських окупантів, зібралися керівництво та працівники Маловисківської міської ради, працівники структурних підрозділів міської ради, мешканці громади, щоб вшанувати їхню пам’ять.
Пам’ять загиблих воїнів присутні вшанували хвилиною мовчання та поклали квіти до Братської могили. Ведуча – директор музею історії Маловисківщини Юлія Вавілова розповіла присутнім історію вигнання з Міста Малої Виски та населених пунктів Маловисківщини у березні 1944-го нацистських окупантів.
Захід підготували директорка музею історії Маловисківщини Юлія Вавілова та працівники Будинку культури Маловисківської міської ради.
Під час заходу були згадані події Другої світової війни в Україні, післявоєнного часу, здобуття Україною незалежності та захист її в нинішніх реаліях і викликах російсько – української війни з вшануванням тих, хто боронив та боронить український народ.
Коротко нагадаємо про ті події. З 1 серпня 1941 по 13 березня 1944 року Маловисківщина перебувала під окупацією нацистської Німеччини.
Окупаційний режим супроводжувався масовими розстрілами мирного населення, депортаціями людей на примусові роботи до Німеччини, руйнуванням господарств і населених пунктів.
13 березня 1944 року військами 2-го Українського фронту, 5-ї гвардійської армії, частинами 214-ї стрілецької дивізії було вигнано нацистські війська з території міста Мала Виска, а також із сіл Паліївка, Лозуватка, Мануйлівка та Лутківка.
Цим подіям передував рейд 8-го Олександрійського механізованого корпусу у січні 1944 року, під час якого бойові підрозділи увірвалися в розташування німецьких військ, знищили ворожий аеродром та значну кількість бойової техніки.
Упродовж 11–14 березня 1944 року нацистські окупанти були вигнані з усієї території колишнього Маловисківського району.
Говорячи про події Другої світової війни, важливо пам’ятати, що українці брали участь у боротьбі проти нацизму на різних фронтах і в різних військових формуваннях.
Мільйони українців воювали у складі Червоної армії, брали участь у партизанському русі, а також у структурах українського визвольного руху –Організації українських націоналістів та Української повстанської армії.
Крім того, українці воювали у складі армій держав антигітлерівської коаліції. Маємо пам’ятати усіх.
Водночас вигнання нацистських окупантів не означало здобуття Україною свободи. Після завершення бойових дій радянська влада відновила контроль над українськими територіями, що супроводжувалося політичними репресіями, депортаціями та переслідуваннями.
Лише 24 серпня 1991 року, після проголошення незалежності України, наша держава отримала можливість самостійно визначати своє майбутнє.
Пам’ять про події минулого – це не лише згадка про трагедії та втрати. Це усвідомлення ціни свободи і відповідальності перед тими, хто віддав життя за свою землю.
Це нагадування про силу народу, який попри всі випробування зберіг свою землю, мову і прагнення до свободи.
Боротьба українського народу за свою незалежність триває.
З безмежною вдячністю та шаною до всіх захисників і захисниць України, які сьогодні стоять на захисті нашої незалежності та нашої територіальної цілісності.
І так само, як у найважчі періоди нашої історії, Україна обов’язково вистоїть, і ми обов’язково переможемо! Слава Україні!
.jpg)
