Маловисківська 
День 26 квітня 1986 року для багатовікової історії України став ще однією сторінкою духовного і фізичного випробовування. Сотні і тисячі молодих юнаків, не вагаючись, стали на ліквідацію нищівних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Серед них – мешканці села Олександрівка: Снопков Олександр, Яриш Леонід, Клименко Леонід, Клименко Борис, Лисун Анатолій, Сумський Олександр, Слободян Адам, Борщов Леонід, Шевченко Олександр.
25 квітня ц.р., напередодні 31–ї роковини трагедії на Чорнобильській АЕС учні Олександрівської школи відвідали учасників ліквідації аварії Яриша Леоніда та Клименка Леоніда, вдів ліквідаторів Клименко Анну та Кохан Надію. У ході відвідування діти висловили свою вдячність, побажали здоров’я, мирного неба та довгих років життя.
Снопков Олександр Вікторович, учитель фізичної культури розповів учням про односельців, які брали участь у ліквідації наслідків аварії, поділився спогадами про свою участь у ліквідації. Разом із ним діти побували у сквері, в якому до 25 – ї річниці аварії на ЧАЕС учні школи, ліквідатори та переселенці висадили березки.
Після Чорнобильської аварії на квітучій українській землі з’явилися пусті міста і села, зявилися сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом. Це зона відчуження – злочинна, мертва зона, яка охоплює 2712 кв.км . Для когось це можливо і “зона відчуження ”, а для людейце Батьківщина. Люди назавжди покидали свої домівки. Місце, де вони народилися, виросли, все, що надбали, потрібно було покинути. Серед них тепер наші односельці, сімї Биканових та Лопатюків. Діти побажали їхнім домівкам миру, благополуччя та тепла.
Сергій Щербак, директор Олександрівського НВК
.jpg)
